Передні лапи мають потужні пазурі, щоб вирити барліг, перевернути колоду або важке каміння, 5 подушечок і поперечний товстий натоптиш, який впечатується в ґрунт і робить слід ведмедя пізнаваним. Слід задніх лап більш витягнутий. Якщо ведмідь йде повільно, то залишає Точний відбиток цілої стопи тварини.
Відбиток задньої лапи нагадує слід босої ноги людини, але з широкою стопою та вузькою п'ятою. Коли ведмідь йде повільно чи стоїть, відбиток залишає вся ступня; якщо звір йде швидко чи біжить, п'ята залишається на вазі і залишає відбитка навіть у м'якому грунті.
Слабкі місця ведмедя ніс та очі. Кидайте ведмедеві в морду каміння, палиці, бруд.
По ширині натоптиша можна визначити вік особини, чим більше відбиток, тим доросліша тварина, наприклад, ширина м'якішу ведмежа близько 5 см, ведмедиця залишити вм'ятину розміром 11-18 см, а у дорослого самця розмір сліду може досягати 30 см..
Біля маркувального дерева звичайна характерна прим'ятість трави та грунтового покриву. Іноді біля них розташовуються особливі слідові мітки, в які ведмідь (При наступних підходах) досить точно ставить лапи. Потім він виконує ногами обертальні рухи та мочиться.
Ознаки, якими можна розпізнати ознаки присутності ведмедя: сліди, розкинутий мурашник, подряпані стовбури дерев, зламані молоді деревця, розкручені пні, екскременти (послід).
Відбиток задньої лапи ведмедя трохи нагадує відбиток людської ступні . Відбиток, залишений ступнею ведмедя, трохи ширший і трикутніший, ніж відбиток людської ступні. Ведмідь – стопоходяща тварина, тому на відбитку найчастіше видно відбиток його п'яти.
Це орієнтовно-дослідницька реакція звіра. У ведмедя чудове чуття і слух, а от зір іноді підводить. Йому нелегко розглянути людину чи іншу небезпеку серед трави, гілок, стволів, каміння. Ось він і піднімається над перешкодами, щоб краще розгледіти.